Bokmålsordboka
spikke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å spikke | spikker | spikka | har spikka | spikk! |
| spikket | har spikket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spikka + іменник | spikka + іменник | den/det spikka + іменник | spikka + іменник | spikkende |
| spikket + іменник | spikket + іменник | den/det spikkede + іменник | spikkede + іменник | |
| den/det spikkete + іменник | spikkete + іменник | |||
Походження
trolig av i dialekter spika ‘kløyve, splintre’Значення та вживання
skjære (til) med kniv
Приклад
- spikke på en trepinne
Фіксовані вирази
- spikke fliserpirke på uvesentlige detaljer;
jamfør flisespikkeri