Bokmålsordboka
speide
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å speide | speider | speida | har speida | speid! |
| speidet | har speidet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| speida + іменник | speida + іменник | den/det speida + іменник | speida + іменник | speidende |
| speidet + іменник | speidet + іменник | den/det speidede + іменник | speidede + іменник | |
| den/det speidete + іменник | speidete + іменник | |||
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
undersøke med øynene, holde utkikk
Приклад
- speide etter noe;
- fienden sendte ut folk for å speide