Bokmålsordboka
smitte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smitte | smitter | smitta | har smitta | smitt! |
| smittet | har smittet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smitta + іменник | smitta + іменник | den/det smitta + іменник | smitta + іменник | smittende |
| smittet + іменник | smittet + іменник | den/det smittede + іменник | smittede + іменник | |
| den/det smittete + іменник | smittete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk ‘skitne til’Значення та вживання
- gjøre syk på grunn av smitte (1, 2)
Приклад
- bli smittet av tuberkulose;
- han smittet hele familien
Приклад
- hun er smittet av politisk fanatisme
- brukt som adjektiv:
- en smittende latter;
- smittende rytmer
- farge av;sette flekker
Приклад
- malingen smitter av