Bokmålsordboka
slure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å slure | slurer | slura | har slura | slur! |
| sluret | har sluret | |||
| slurte | har slurt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| slura + іменник | slura + іменник | den/det slura + іменник | slura + іменник | slurende |
| sluret + іменник | sluret + іменник | den/det slurede + іменник | slurede + іменник | |
| den/det slurete + іменник | slurete + іменник | |||
| slurt + іменник | slurt + іменник | den/det slurte + іменник | slurte + іменник | |
Походження
kanskje lavtysk sluren ‘være slapp’Значення та вживання
ikke gripe, ikke få tak;
Приклад
- hjulene sluret;
- slure med kløtsjen;
- bilen sluret i grusen