Bokmålsordboka
berømme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å berømme | berømmer | berømma | har berømma | berøm! |
| berømmet | har berømmet | |||
| berømte | har berømt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| berømma + іменник | berømma + іменник | den/det berømma + іменник | berømma + іменник | berømmende |
| berømmet + іменник | berømmet + іменник | den/det berømmede + іменник | berømmede + іменник | |
| den/det berømmete + іменник | berømmete + іменник | |||
| berømt + іменник | berømt + іменник | den/det berømte + іменник | berømte + іменник | |