Bokmålsordboka
sjarmere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sjarmere | sjarmerer | sjarmerte | har sjarmert | sjarmer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sjarmert + іменник | sjarmert + іменник | den/det sjarmerte + іменник | sjarmerte + іменник | sjarmerende |
Значення та вживання
vinne ved et inntakende vesen;
fortrylle, bedåre
Приклад
- hun sjarmerer alle hun møter
- brukt som adjektiv:
- en sjarmerende gutt