Bokmålsordboka
sitere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sitere | siterer | siterte | har sitert | siter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sitert + іменник | sitert + іменник | den/det siterte + іменник | siterte + іменник | siterende |
Походження
fra latin ‘framkalle’Значення та вживання
- gjengi ordrett skrift eller tale, anføre
Приклад
- sitere Bibelen, Ibsen
- jur. stevne (2, 2)