Bokmålsordboka
saumfare
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å saumfare | saumfarer | saumfor | har saumfart | saumfar! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| saumfart + іменник | saumfart + іменник | den/det saumfarte + іменник | saumfarte + іменник | saumfarende |
Походження
opprinnelig ‘gå etter i sømmene’Значення та вживання
undersøke nøye;
ransake
Приклад
- han saumfarer henne med øynene