Bokmålsordboka
ruste 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ruste | ruster | rusta | har rusta | rust! |
| rustet | har rustet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rusta + іменник | rusta + іменник | den/det rusta + іменник | rusta + іменник | rustende |
| rustet + іменник | rustet + іменник | den/det rustede + іменник | rustede + іменник | |
| den/det rustete + іменник | rustete + іменник | |||
Значення та вживання
- bli angrepet av rust (2, 1);bli rusten
Приклад
- jern ruster lett
- i overført betydning: bli svekket;miste kraft
Приклад
- gammel kjærlighet ruster ikke
Фіксовані вирази
- ruste fastbli sittende fast på grunn av rust
- boltene har rustet fast
- ruste oppødelegges av rust