Bokmålsordboka
rugle 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rugle | rugler | rugla | har rugla | rugl!rugle! |
| ruglet | har ruglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rugla + іменник | rugla + іменник | den/det rugla + іменник | rugla + іменник | ruglende |
| ruglet + іменник | ruglet + іменник | den/det ruglede + іменник | ruglede + іменник | |
| den/det ruglete + іменник | ruglete + іменник | |||
Походження
norrønt rugla ‘forstyrre’Значення та вживання
ligge, stå eller gå ustøtt;
vakle