Bokmålsordboka
befolke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å befolke | befolker | befolka | har befolka | befolk! |
| befolket | har befolket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| befolka + іменник | befolka + іменник | den/det befolka + іменник | befolka + іменник | befolkende |
| befolket + іменник | befolket + іменник | den/det befolkede + іменник | befolkede + іменник | |
| den/det befolkete + іменник | befolkete + іменник | |||
Вимова
befålˊkeПоходження
fra tyskЗначення та вживання
slå seg ned i og bebo;
fylle med folk
Приклад
- Island ble befolket av nordmenn;
- byen er befolket av mennesker fra mange land
- brukt som adjektiv: bebodd
- tett befolkede områder;
- et tynt befolket land