Bokmålsordboka
residere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å residere | residerer | residerte | har residert | resider! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| residert + іменник | residert + іменник | den/det residerte + іменник | residerte + іменник | residerende |
Походження
fra latin, av re- og sedere ‘sitte’Значення та вживання
bo, oppholde seg
Фіксовані вирази
- residerende kapellanom eldre forhold: prest som fungerte som avløser for sognepresten;
forkortet res.kap.