Bokmålsordboka
bebude
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bebude | bebuder | bebuda | har bebuda | bebud! |
| bebudet | har bebudet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bebuda + іменник | bebuda + іменник | den/det bebuda + іменник | bebuda + іменник | bebudende |
| bebudet + іменник | bebudet + іменник | den/det bebudede + іменник | bebudede + іменник | |
| den/det bebudete + іменник | bebudete + іменник | |||
Вимова
bebuˊdeПоходження
fra lavtyskЗначення та вживання
Приклад
- finansministeren bebuder skattelette
- brukt som adjektiv
- den bebudede prisøkningen