Bokmålsordboka
bebreide
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bebreide | bebreider | bebreida | har bebreida | bebreid! |
| bebreidet | har bebreidet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bebreida + іменник | bebreida + іменник | den/det bebreida + іменник | bebreida + іменник | bebreidende |
| bebreidet + іменник | bebreidet + іменник | den/det bebreidede + іменник | bebreidede + іменник | |
| den/det bebreidete + іменник | bebreidete + іменник | |||
Вимова
bebræiˊdeПоходження
fra dansk; siste del opprinnelig av norrønt bregða ‘bebreide’Значення та вживання
legge skyld på;
Приклад
- han kan ikke bebreides for noe;
- bebreide seg selv for at det gikk galt