Bokmålsordboka
pålegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å pålegge | pålegger | påla | har pålagt | pålegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| pålagt + іменник | pålagt + іменник | den/det pålagte + іменник | pålagte + іменник | påleggende |
Значення та вживання
- idømme
Приклад
- pålegge straff
- befale, påby
Приклад
- han ble pålagt å gjøre det
- brukt som adjektiv:
- en pålagt oppgave
- forhøye
Приклад
- husleien ble pålagt