Bokmålsordboka
prege
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å prege | preger | prega | har prega | preg! |
| preget | har preget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| prega + іменник | prega + іменник | den/det prega + іменник | prega + іменник | pregende |
| preget + іменник | preget + іменник | den/det pregede + іменник | pregede + іменник | |
| den/det pregete + іменник | pregete + іменник | |||
Походження
fra tysk; beslektet med brekke (2Значення та вживання
Приклад
- være med og prege arbeidsmiljøet;
- ansiktet var preget av motgang og slit
Приклад
- prege mynter