Bokmålsordboka
permittere
дієслово
інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
---|---|---|---|---|
å permittere | permitterer | permitterte | har permittert | permitter! |
дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
---|---|---|---|---|
чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
permittert + іменник | permittert + іменник | den/det permitterte + іменник | permitterte + іменник | permitterende |
Походження
latin ‘tillate’Значення та вживання
- gi permisjon
Приклад
- soldatene ble permittert lørdag og søndag
- foreta permittering
Приклад
- bedriften har måttet permittere over 100 arbeidere