Bokmålsordboka
permittere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å permittere | permitterer | permitterte | har permittert | permitter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| permittert + іменник | permittert + іменник | den/det permitterte + іменник | permitterte + іменник | permitterende |
Походження
fra latin ‘tillate’Значення та вживання
- gi permisjon (1);jamfør permittert (1)
Приклад
- soldatene ble permittert lørdag og søndag
- midlertidig pålegge arbeidstaker stopp i arbeid og stanse lønnsutbetaling;foreta permittering;jamfør permittert (2)
Приклад
- bedriften har måttet permittere over 100 arbeidere