Bokmålsordboka
overtale
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å overtale | overtaler | overtalte | har overtalt | overtal! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| overtalt + іменник | overtalt + іменник | den/det overtalte + іменник | overtalte + іменник | overtalende |
Походження
etter tysk überredenЗначення та вживання
få (noen) til å gjøre det en vil ved hjelp av argumenter, løfter eller lignende
Приклад
- la seg overtale;
- hun overtalte dem til å komme på møtet