Bokmålsordboka
overlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å overlegge | overlegger | overla | har overlagt | overlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| overlagt + іменник | overlagt + іменник | den/det overlagte + іменник | overlagte + іменник | overleggende |