Bokmålsordboka
oppnevne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å oppnevne | oppnevner | oppnevnte | har oppnevnt | oppnevn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| oppnevnt + іменник | oppnevnt + іменник | den/det oppnevnte + іменник | oppnevnte + іменник | oppnevnende |
Значення та вживання
tildele eller peke ut noen til et verv, en oppgave eller lignende
Приклад
- psykologen var oppnevnt som sakkyndig for retten;
- det oppnevnes et utvalg som skal undersøke saken
- brukt som adjektiv:
- den oppnevnte arbeidsgruppen leverte rapporten sin