Bokmålsordboka
oppholde
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å oppholde | oppholder | oppholdt | har oppholdt | opphold! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| oppholdt + іменник | oppholdt + іменник | den/det oppholdte + іменник | oppholdte + іменник | oppholdende |
Значення та вживання
Приклад
- jeg skal ikke oppholde deg lenge;
- oppholde noen med snakk
Фіксовані вирази
- oppholde segvære (på et sted);
befinne seg;
ha tilhold- hun oppholder seg i utlandet for tiden