Bokmålsordboka
obligat
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| obligat | obligat | obligate | obligate |
Походження
fra latin, av obligare ‘forplikte’Значення та вживання
- forpliktet, foreskrevet, etter skikk og bruk
Приклад
- obligate former
- i musikk, om instrumentalstemme: som ikke kan utelates
Приклад
- arier med obligat fiolin