Bokmålsordboka
møne
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et møne | mønet | møner | mønamønene |
Походження
norrønt mǿnir; beslektet med mǿnaЗначення та вживання
- kanten der to skrå takflater støter sammen;
Приклад
- fuglen satt oppe på mønet