Bokmålsordboka
muntre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å muntre | muntrer | muntra | har muntra | muntr!muntre! |
| muntret | har muntret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| muntra + іменник | muntra + іменник | den/det muntra + іменник | muntra + іменник | muntrende |
| muntret + іменник | muntret + іменник | den/det muntrede + іменник | muntrede + іменник | |
| den/det muntrete + іменник | muntrete + іменник | |||