Bokmålsordboka
migrere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å migrere | migrerer | migrerte | har migrert | migrer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| migrert + іменник | migrert + іменник | den/det migrerte + іменник | migrerte + іменник | migrerende |
Походження
fra latin ‘vandre, flytte bort’Значення та вживання
om personer, dyr eller planter: vandre, flytte seg
Приклад
- migrere til Europa;
- disse fuglene migrerer når høsten kommer