Bokmålsordboka
løsrive, lausrive
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å lausrive | lausriver | lausreivlausrev | har lausrevet | lausriv! |
| å løsrive | løsriver | løsreivløsrev | har løsrevet | løsriv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| lausreven + іменникlausrevet + іменник | lausrevet + іменник | den/det lausrevne + іменник | lausrevne + іменник | lausrivende |
| løsreven + іменникløsrevet + іменник | løsrevet + іменник | den/det løsrevne + іменник | løsrevne + іменник | løsrivende |
Значення та вживання
rive løs
Приклад
- løsrive provinsen fra resten av landet
Фіксовані вирази
- løsrive segfrigjøre seg
- løsrive seg fra foreldrene sine;
- han kunne ikke løsrive seg fra tv-skjermen