Bokmålsordboka
kue
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kue | kuer | kua | har kua | ku! |
| kuet | har kuet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kua + іменник | kua + іменник | den/det kua + іменник | kua + іменник | kuende |
| kuet + іменник | kuet + іменник | den/det kuede + іменник | kuede + іменник | |
| den/det kuete + іменник | kuete + іменник | |||
Походження
jamfør norrønt kúga; trolig beslektet med kuvЗначення та вживання
- tvinge til lydighet;slå ned
Приклад
- kue et opprør