Bokmålsordboka
korrespondere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å korrespondere | korresponderer | korresponderte | har korrespondert | korresponder! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| korrespondert + іменник | korrespondert + іменник | den/det korresponderte + іменник | korresponderte + іменник | korresponderende |
Походження
gjennom tysk og fransk, fra middelalderlatin correspondere, av latin con- og respondere ‘svare’; jamfør ko-Значення та вживання
Приклад
- de korresponderte med slektninger i utlandet
- om samferdselsmiddel: være tilpasset med hensyn til rutetider
Приклад
- bussen korresponderer med ferja
- stemme overens;
Приклад
- dette korresponderer dårlig med dine tidligere løfter
Фіксовані вирази
- korresponderende medlemmedlem uten fulle rettigheter