Bokmålsordboka
koordinere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å koordinere | koordinerer | koordinerte | har koordinert | koordiner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| koordinert + іменник | koordinert + іменник | den/det koordinerte + іменник | koordinerte + іменник | koordinerende |
Походження
fra middelalderlatin, av latin co- og ordinare ‘ordne’; jamfør ko-Значення та вживання
Приклад
- koordinere de forskjellige tiltakene