Bokmålsordboka
attestere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å attestere | attesterer | attesterte | har attestert | attester! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| attestert + іменник | attestert + іменник | den/det attesterte + іменник | attesterte + іменник | attesterende |
Походження
fra latin av ad ‘til’ og testari ‘vitne’Значення та вживання
bekrefte (skriftlig)
Приклад
- attestere en avskrift