Bokmålsordboka
konstatere
дієслово
інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
---|---|---|---|---|
å konstatere | konstaterer | konstaterte | har konstatert | konstater! |
дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
---|---|---|---|---|
чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
konstatert + іменник | konstatert + іменник | den/det konstaterte + іменник | konstaterte + іменник | konstaterende |
Походження
fra fransk; jamfør konstansЗначення та вживання
slå fast på grunnlag av kjensgjerninger
Приклад
- konstatere noe ved selvsyn;
- vi må bare konstatere at vi har tapt