Bokmålsordboka
konspirere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å konspirere | konspirerer | konspirerte | har konspirert | konspirer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| konspirert + іменник | konspirert + іменник | den/det konspirerte + іменник | konspirerte + іменник | konspirerende |
Походження
fra latin ‘puste sammen’Значення та вживання
lage sammensvergelse eller komplott