Bokmålsordboka
kollidere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kollidere | kolliderer | kolliderte | har kollidert | kollider! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kollidert + іменник | kollidert + іменник | den/det kolliderte + іменник | kolliderte + іменник | kolliderende |
Походження
fra latinЗначення та вживання
- støte sammen
Приклад
- bilene kolliderte i en sving;
- kollidere med toget
- i overført betydning: komme i strid eller konflikt
Приклад
- i denne saken kolliderer flere motstridende interesser
- i overført betydning: finne sted samtidig med;falle sammen med
Приклад
- stevnet kolliderer med et annet arrangement