Bokmålsordboka
knuse
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å knuse | knuser | knuste | har knust | knus! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| knust + іменник | knust + іменник | den/det knuste + іменник | knuste + іменник | knusende |
Походження
jamfør norrønt knosa ‘slå, klemme, knuse’ og knúska ‘denge’Значення та вживання
- slå eller klemme fast masse i stykker
Приклад
- knuse et glass;
- knuse stein til singel
- ødelegge, slå ned;jamfør knusende
Приклад
- knuse et opprør;
- være knust av sorg
- bli knust
Приклад
- det spruter stein på frontruta og vinduet knuser