Bokmålsordboka
klinke 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klinke | klinker | klinka | har klinka | klink! |
| klinket | har klinket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klinka + іменник | klinka + іменник | den/det klinka + іменник | klinka + іменник | klinkende |
| klinket + іменник | klinket + іменник | den/det klinkede + іменник | klinkede + іменник | |
| den/det klinkete + іменник | klinkete + іменник | |||
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
- hamre ut enden på nagle eller bolt som er slått gjennom noe, så den sitter fast
Приклад
- klinke fast noe;
- klinke sammen jernplater
- slå, støte eller sparke hardt
Приклад
- klinke til noen;
- de klinket hodene sammen så det sang
Фіксовані вирази
- klinke tilgjøre en helhjertet innsats;
slå til, sette fart- klinke til fra start;
- klinke til med ny banerekord