Bokmålsordboka
klinge 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klinge | klinger | klang | har klinget | kling! |
| har klingt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klingen + іменникklinget + іменник | klinget + іменник | den/det klingne + іменник | klingne + іменник | klingende |
| klingt + іменник | klingt + іменник | den/det klingte + іменник | klingte + іменник | |
Походження
norrønt klingja ‘ringe med klokke’; fra lavtyskЗначення та вживання
- gi klang, lyde melodisk
Приклад
- klokka klang;
- instrumentene klinger fint sammen
- om røst, lyd: tone eller lyde rent eller klart
- brukt som adjektiv
- med flygende faner og klingende spill;
- en glad og klingende latter
- ha en viss språktone
Приклад
- snakke klingende nordlandsk;
- klingende svensk
Приклад
- dialekten klang ekte
- lyde slående
Приклад
- et navn som klinger godt
Фіксовані вирази
- klingende mynt