Bokmålsordboka
klamre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klamre | klamrer | klamra | har klamra | klamr!klamre! |
| klamret | har klamret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klamra + іменник | klamra + іменник | den/det klamra + іменник | klamra + іменник | klamrende |
| klamret + іменник | klamret + іменник | den/det klamrede + іменник | klamrede + іменник | |
| den/det klamrete + іменник | klamrete + іменник | |||
Походження
av tysk klammern; beslektet med klamЗначення та вживання
gripe tett om;
klenge seg til
Приклад
- de klarte å klamre seg fast til båtripa;
- klamre seg til et håp