Bokmålsordboka
kjennetegne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kjennetegne | kjennetegner | kjennetegna | har kjennetegna | kjennetegn! |
| kjennetegnet | har kjennetegnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kjennetegna + іменник | kjennetegna + іменник | den/det kjennetegna + іменник | kjennetegna + іменник | kjennetegnende |
| kjennetegnet + іменник | kjennetegnet + іменник | den/det kjennetegnede + іменник | kjennetegnede + іменник | |
| den/det kjennetegnete + іменник | kjennetegnete + іменник | |||
Значення та вживання
være karakteristisk for;
særmerke, karakterisere