Bokmålsordboka
kime 1, kim
іменник чоловічий
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| en kim | kimen | kimer | kimene |
| en kime | |||
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
- spire, plantefoster i frø;
- i overført betydning: spire (1, 2);
Приклад
- i dette utsagnet lå det en kime til uro og misnøye