Bokmålsordboka
kantre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kantre | kantrer | kantra | har kantra | kantr!kantre! |
| kantret | har kantret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kantra + іменник | kantra + іменник | den/det kantra + іменник | kantra + іменник | kantrende |
| kantret + іменник | kantret + іменник | den/det kantrede + іменник | kantrede + іменник | |
| den/det kantrete + іменник | kantrete + іменник | |||
Походження
av nederlandsk kenteren; jamfør kant (1Значення та вживання
om fartøy: gå rundt, velte
Приклад
- båten kantrer
- brukt som adjektiv:
- få melding om en kantret seilbåt