Bokmålsordboka
kante
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kante | kanter | kanta | har kanta | kant! |
| kantet | har kantet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kanta + іменник | kanta + іменник | den/det kanta + іменник | kanta + іменник | kantende |
| kantet + іменник | kantet + іменник | den/det kantede + іменник | kantede + іменник | |
| den/det kantete + іменник | kantete + іменник | |||
Походження
av kant (1Значення та вживання
- velte, ramle over ende
Приклад
- syklisten ble lettere skadet etter at hun kantet
- sette kant på
Приклад
- kjolen var kantet med fløyel
- danne kant rundt
Приклад
- veien er kantet med lønnetrær