Bokmålsordboka
kansellere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kansellere | kansellerer | kansellerte | har kansellert | kanseller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kansellert + іменник | kansellert + іменник | den/det kansellerte + іменник | kansellerte + іменник | kansellerende |
Походження
gjennom fransk, fra latin; jamfør kanselliЗначення та вживання
avlyse, oppheve, annullere
Приклад
- kansellere en kontrakt;
- turen ble kansellert