Bokmålsordboka
justere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å justere | justerer | justerte | har justert | juster! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| justert + іменник | justert + іменник | den/det justerte + іменник | justerte + іменник | justerende |
Походження
av middelalderlatin justare; av latin justus ‘riktig, rettferdig’, av jusЗначення та вживання
Приклад
- justere en vekt;
- justere motorens tomgangshastighet;
- lønnen skal justeres
Фіксовані вирази
- justert skurlastskåret trelast som er avrettet og dimensjonert til eksakte mål