Bokmålsordboka
artikulere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å artikulere | artikulerer | artikulerte | har artikulert | artikuler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| artikulert + іменник | artikulert + іменник | den/det artikulerte + іменник | artikulerte + іменник | artikulerende |
Вимова
artikuleˊreПоходження
av latin articulare opprinnelig ‘dele opp i ledd’; beslektet med artikkelЗначення та вживання
forme, uttale en språklyd
Приклад
- hallomannen artikulerer tydelig
Фіксовані вирази
- artikulere seggi uttrykk for det en mener, formulere seg