Bokmålsordboka
jamre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å jamre | jamrer | jamra | har jamra | jamr!jamre! |
| jamret | har jamret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| jamra + іменник | jamra + іменник | den/det jamra + іменник | jamra + іменник | jamrende |
| jamret + іменник | jamret + іменник | den/det jamrede + іменник | jamrede + іменник | |
| den/det jamrete + іменник | jamrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk eller tysk; av jammerЗначення та вживання
- gi fra seg gråtende eller klynkende lyd av sorg, smerte eller lignende
Приклад
- jamre av smerte
Приклад
- jamre over de høye skattene;
- han jamrer og bærer seg bestandig
Фіксовані вирази
- jamre seg
- ynke seg, klynke
- klage sin nød;
beklage seg