Bokmålsordboka
invadere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å invadere | invaderer | invaderte | har invadert | invader! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| invadert + іменник | invadert + іменник | den/det invaderte + іменник | invaderte + іменник | invaderende |
Походження
fra latin , av in- og vadere ‘gå, trenge inn’Значення та вживання
- trenge inn i et land eller område med hærmakt
Приклад
- tyskerne invaderte Polen høsten 1939
- i overført betydning: komme i stor mengde til et område
Приклад
- påsketuristene invaderer høyfjellet