Bokmålsordboka
intrigere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å intrigere | intrigerer | intrigerte | har intrigert | intriger! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| intrigert + іменник | intrigert + іменник | den/det intrigerte + іменник | intrigerte + іменник | intrigerende |
Походження
gjennom fransk intriguer, fra italiensk intrigare; av latin intricare ‘gjøre innviklet’Значення та вживання
lage intriger;
bruke list og knep