Bokmålsordboka
internere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å internere | internerer | internerte | har internert | interner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| internert + іменник | internert + іменник | den/det internerte + іменник | internerte + іменник | internerende |
Походження
gjennom fransk interner, av interne, fra latin internus ‘indre’; jamfør internЗначення та вживання
stenge inne;
holde noen på et avgrenset område
Приклад
- flyktningene ble internert i leirer