Bokmålsordboka
intendere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å intendere | intenderer | intenderte | har intendert | intender! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| intendert + іменник | intendert + іменник | den/det intenderte + іменник | intenderte + іменник | intenderende |
Походження
fra latin ‘strekke ut’Значення та вживання
ha til hensikt, streve etter
Приклад
- bibliografien intenderer å være fullstendig