Bokmålsordboka
instituere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å instituere | instituerer | instituerte | har instituert | instituer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| instituert + іменник | instituert + іменник | den/det instituerte + іменник | instituerte + іменник | instituerende |
Походження
fra latin ‘oppstille, innrette’Значення та вживання
få i stand;
Приклад
- fondet er instituert av landbrukets økonomiske organisasjoner;
- Wergeland instituerte feiringen av 17. mai